Як захистити культурну спадщину столиці і всієї України, і яка роль в цьому нового генплану Києва?

Україна має багату культурну спадщину, яким можуть позаздрити багато країн. На державному обліку в нашій країні перебуває понад 130 тис пам’ятників. При цьому тільки в Києві, за різними оцінками, знаходиться близько 3000 об’єктів, які є культурною спадщиною.

У країнах Західної Європи історичні пам’ятники ретельно охороняються і захищені на законодавчому рівні, а також підтримуються зусиллями приватних фондів і некомерційних об’єднань. Серед них, наприклад, Europa Nostra — провідна європейська організація в сфері культурної спадщини, Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць, Королівське товариство історичних будинків і садів Бельгії, Фонд «Історичні будинки Франції», Асоціація історичних будівель Великобританії, Фонд з охорони церковних пам’яток Європи і т.д.

В Україні пам’ятники захищені законом «Про охорону культурної спадщини», який був прийнятий ще в 2000 році. Крім цього, існує Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК). Його діяльність спрямована на вивчення, збереження та реставрацію пам’яток історії та культури, на контроль дотримання законодавства про їх охорону.

Проте, не секрет, що зі збереженням пам’яток в Україні великі проблеми, які призводять до природного руйнування культурних об’єктів, знесення історичних будівель, вирубку заповідних лісів і т.д.

Одна з причин того, що відбувається — недостатнє фінансування, що виділяється на турботу про культурну спадщину. Наприклад, в держбюджеті-2018 на ці цілі передбачено лише трохи більше 400 млн грн. У США, для порівняння, ця сума в 20 разів вище. Крім того, існує маса прогалин в чинному законодавстві, що дає недобросовісним бізнесменам можливість умовно законно вести будівництво на місці знесених пам’ятників, парків, скверів.

Але не варто забувати ще й про те, що в межах окремо взятого населеного пункту охорона культурної спадщини регулюється чинним генеральним планом. І ось в цьому напрямку місцевій владі переважної більшості українських міст належить виконати ще чимало роботи. Наприклад, в Києві діє генплан, який був затверджений ще в 2002 році, в принципі не містить ефективного механізму захисту історико-архітектурних пам’яток. До чого це призвело — всі ми добре знаємо і бачимо.

Ухвалення нового генерального плану, який, швидше за все, буде діяти до 2030 року, допоможе вирішити проблему знищення культурної спадщини столиці. Перш за все, мова йде про те, що в рамках генплану будуть прийматися детальні плани територій. Саме вони визначають організацію і розвиток окремих ділянок населеного пункту площею 100-150 га. І крім того, що детальний план потрібен для вирівнювання розвитку різних районів в рамках одного міста, він також буде регламентувати, де знаходиться сквер, де — зелена зона, де можна будувати дитячий садок, де — торговий центр або житловий будинок, а де вести будівництво взагалі заборонено.

Крім цього, новий генплан передбачає збільшення в столиці кількості ділянок, забудова яких буде неможлива. Заплановано розширення буферних зон навколо архітектурних ансамблів, які перебувають під охороною ЮНЕСКО. Йдеться про Софіївському соборі та Києво-Печерській Лаврі. Хоча, до слова, на відведення землі і будівництво в зонах цих заповідників ще з 2015 року діє мораторій Київської міської ради.

Що ще важливо, в новому генплані буде прописаний 5-річну заборону на внесення змін, що стосуються зонування. Це дозволить заблокувати спроби деяких осіб «підім’яти» під себе привабливі земельні ділянки. Як це було, наприклад, в 2013 році, коли одна з будівельних компаній намагалася побудувати будинок на так званій Обсерваторній гірці. Конфлікт вдалося залагодити тільки після того, як це місце було внесено в Держреєстр пам’яток історії.

Втім, очевидно, що паралельно з прийняттям генпланів, які відповідають сучасним реаліям розвитку українських міст (адже Київ — лише один з багатьох мегаполісів), необхідно посилювати захист історичних пам’яток та заповідних зон на законодавчому рівні. Так, Верховна Рада 19 червня ухвалила два законопроекти, які посилюють штрафні санкції за руйнування і псування пам’яток, а також посилюють захист об’єктів, внесених до списку ЮНЕСКО. Але цього все одно мало.

Наприклад, в Німеччині діє федеральний закон з охорони культурної спадщини. Крім того, разом з пам’ятниками історії і культури охороняються і пам’ятники природи, які являють собою єдиний комплекс. Франція і зовсім стала першою європейською країною, де питання вивчення та охорони культурних цінностей почали вирішувати на державному рівні. У 1830 році з’явилася Генеральна інспекція з охорони пам’яток, а в 1983 році відповідальність за історико-культурну спадщину була передана безпосередньо у відання комун. Причому, згідно із законодавством Франції до пам’ятників історії і культури можуть бути віднесені не тільки будівлі і архітектурні ансамблі, а й природні утворення (ландшафти, озера, річки, ліси і т.д.). Навколо охоронюваного пам’ятника може бути встановлена ​​охоронна зона. Всього на території Франції було створено 76 таких зон, що представляють центри історичних міст.

Важливо й те, що пам’ятники культури можуть приносити додаткові надходження до державного бюджету, стимулювати розвиток туристичного бізнесу та приплив інвестицій. У США туризм, орієнтований на відвідування історичних і інших об’єктів, приносить економіці 192 млрд дол на рік. Україна, і в першу чергу Київ, здатна стати Меккою культурного туризму не тільки в Східній, а й Центральній Європі.

Ваш комментарий будет первым

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *